ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ОРГАНІЧНОГО ДОБРИВА «ФУРОР»

Місце в сівозмін

Розміщувати льон слід по чистим від бур’янів попередникам, так як рослини льону через дуже повільний розвиток в початковий період вегетації і формування невеликої надземної маси слабо конкурують з бур’янами. Кращими попередниками льону олійного є озима пшениця, яра пшениця по чорному пару, кукурудза, картопля, баштанні культури, добрими попередниками є зернобобові культури — горох, нут, чина та ін.

Не рекомендується сіяти льон після соняшнику та рицини, а також повторно після льону. Часте вирощування льону на одному й тому ж місці знижує врожайність та його якість із-за впливу ендогенних і екзогенних факторів. У цьому випадку накопичуються в ґрунті такі збудники хвороб як фузаріоз та стеблова гниль льону, що призводить до „льоновтоми”. У сівозміні льон можна повертати на теж саме поле не раніше як через 5-6 років. Льон олійний – добрий попередник для озимих і ярих культур, але після нього не рекомендується сіяти хрестоцвіті культури, так як вони уражуються спільними для них хворобами та шкідниками.

Обробіток ґрунту

При вирощуванні льону застосовують послідовно доповнюючи одна одну системи осіннього і передпосівного обробітку ґрунту. Основний обробіток ґрунту проводиться з урахуванням попередників, вологості ґрунту та його забур’яненості. На полях, засмічених однорічними бур’янами проводять ранню оранку плугами з передплужниками, або застосовують одно-дворазове лущення стерні та оранку на зяб на глибину 20-22 см. На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами (осот польовий, молочай, берізка), услід за збиранням попередника лущать ґрунт дисковими лущильниками на глибину 6-8 см в 2 сліди по діагоналі або поперек поля. Після появи на поверхні ґрунту сходів бур’янів поле повторно лущать лемішними або дисковими знаряддями на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку проводять на глибину 25-27 см. Потрібно відмітити, що досить ефективним є напівпаровий обробіток ґрунту.

Система удобрення

Льон олійний вимогливий до родючості ґрунту, що обумовлено слабким розвитком і значно нижчою здатністю його кореневої системи засвоювати поживні речовини у порівнянні із зерновими культурами. Льон олійний споживає поживні речовини протягом усього вегетаційного періоду, хоча і нерівномірно. Від сходів до бутонізації він використовує відносно невелику їх кількість: приблизно 30% азоту і близько 15% фосфору від максимального його вмісту у врожаї. Найбільш інтенсивно процес накопичення відбувається в період утворення репродуктивних органів і цвітіння, коли за короткий період від початку до масового цвітіння споживання азоту досягає 90% і більше, а фосфору до кінця цвітіння — 50%.

З усіх елементів, що поглинаються льоном, найбільша кількість припадає на азот. При достатній кількості інших елементів азот сприяє більш швидкому розвитку рослин, утворенню потужної зеленої маси, подовжує цвітіння і дозрівання та підвищує урожай насіння.

Іншим важливим елементом в живленні льону олійного є фосфор, який підвищує врожайність і якість насіннєвої продукції, прискорює ріст і розвиток рослин. Добре забезпечені фосфором рослини льону формують більш розвинену і розгалужену, проникаючу на велику глибину, кореневу систему, що дозволяє їм ефективно використовувати внесені добрива. Відсутність достатнього запасу фосфору в ґрунті до утворення 5-6 пар листків, а особливо в перші дні розвитку рослин, зумовлює найбільший негативний ефект на продуктивність культури.

Не менш важлива роль калію в живленні льону олійного. Калій бере участь в процесі асиміляції вуглекислоти, окисно-відновних реакціях, у синтезі білкових речовин і обміні вуглеводів, цей елемент має різнобічну дію на формування всіх органів рослини. Поглинання калію, так само як і фосфору, відбувається практично протягом усього періоду вегетації культури, але максимум спостерігається в період між бутонізацією і цвітінням, а також у момент утворення насіння. При цьому перший максимум виражений значно різкіше, у зв’язку з цим нестача калію найбільш негативно позначається у фазі бутонізації.

Середня норма внесення азоту складає 45-60, фосфору – 45-60 та калію – 45 кг/га. Фосфорно-калійні добрива застосовують під зяблеву оранку, азотні – під весняну культивацію. Частину фосфорних добрив вносять в рядки при сівбі. При внесені 40-50 кг/га гранульованого суперфосфату в рядки врожай насіння підвищується на 200-300 кг/га. При потребі льон підживлюють у фазі ялинки суперфосфатом (150 кг/га). Правильне визначення норм внесення азотних добрив має вирішальне значення при вирощувані льону олійного. Перевищення норм негативного впливає на стійкість рослин до вилягання, знижує вміст жиру, а вміст протеїну – підвищується, затримується утворення бутонів і квіток. Норми добрив під льон корегують у кожному господарстві відповідно до родючості ґрунту і запланованого врожаю. Важлива роль всіх мікроелементів у живленні рослин, зумовлює високу чутливість льону олійного до застосування мікродобрив.

У живленні льону виділяють два найважливіші періоди: від появи сходів до фази ялинки та від фази ялинки до фази бутонізації. У цей час тільки з’являються елементарні волокна та луб’яні джгутики, спостерігається інтенсивний розвиток кореневої системи, що супроводжується утворенням нуклеотидів. Перші три тижні росту льону є критичними щодо живлення, тому обов’язковою є обробка насіння органомінеральним добривом «Фурором» (3 л/т). Другий період характеризується інтенсивним ростом льону. Починаючи із фази ялинки, підсилюється ріст стебел, збільшується кількість елементарних волокон та луб’яних джгутиків. У зв’язку з підсиленим ростом (триває два тижні) льон інтенсивно використовує елементи живлення. За цей досить короткий період рослини поглинають більше половини елементів живлення. Підживлення проводять у фазі ялинки, оптимальна доза (5 л/га). Підживлення «Фурором» часто проводять у поєднанні з внесенням гербіцидів. Наведені експериментальні дані урожайності льону олійного сорту Чібік свідчать про те, що шляхом регулювання рівня мінерального живлення та встановлення норми висіву насіння можна суттєво впливати на формування врожаю.

Сівба

Від строків сівби залежить своєчасність і повнота отримання сходів, забезпеченість рослин теплом і вологою протягом вегетаційного періоду, умови та строки дозрівання насіння. При виборі строку сівби слід враховувати ризик повернення холодів, температуру ґрунту на глибині загортання насіння і біологічні особливості сорту. Тому в кожній ґрунтовокліматичній зоні строк сівби льону може бути різним.

Льон олійний належить до культур ранніх строків сівби, проте пізні заморозки нижче -5-7°С призводить до загибелі льону або сильного зрідження. Насіння проростає за температури +6°С, але для дружних сходів ґрунт має прогрітися до +10-12°С. Льон олійний слід висівати відразу після закінчення сівби ранніх ярих культур. Льон дуже чутливий до сівби в перезволожений ґрунт, а при утворенні кірки може зовсім не давати сходів.

Перед сівбою насіння льону олійного протруюють препаратом Вітавакс (2-3 л/т) + «Фурор» (3 л/т). Досвід вирощування льону олійного вказує на те, що на родючих ґрунтах потрібно мати на 1м2 не більше 500 рослин. Оптимальна кількість рослин 300 –450 шт. на 1м2. Надмірна густота підвищує небезпеку вилягання та збільшує ураження хворобами. Підвищується конкуренція рослин за світло, вологу, поживні речовини, знижується життєздатність окремих рослин та формується погіршене співвідношення між соломою і насінням.

Висівають кондиційний посівний матеріал, норму висіву встановлюють з розрахунку 4-5 млн./га схожих насінин або 50-60 кг при звичайному рядковому способі сівби та 3-4 млн./га (35-40 кг/га) при широкорядному (45 см). Сіють льон сівалками Клен, СЗ-3,6, СЗТ-3,6, СЗЛ-3,6 та ін. на глибину 2-3 см за умови якісної підготовки ґрунту та достатнього вмісту вологи в ньому на глибину 4-5 см – в більш посушливих умовах. Після сівби посіви коткують кільчасто-зубчастими котками.

Догляд за посівами

Першими заходами догляду за посівами на важких ґрунтах є знищення кірки боронуванням рай-борінками впоперек напрямку рядків, а на широкорядних – шаруванням міжрядь однобічними лапами – бритвами. За період вегетації на широкорядних посівах льону 2-3 рази розпушують міжряддя. Одним з найважливіших елементів технології вирощування льону олійного є боротьба з бур’янами. Бур’яни, конкуруючи з культурними рослинами, поглинають значну кількість води, поживних речовин, сприяють розвитку шкідників і хвороб, ускладнюють проведення заходів щодо догляду за посівами і збиранню врожаю. У посівах льону олійного сходи бур’янів з’являються одночасно з культурними рослинами. Вже у фазі «ялинки» проростають представники більшості біологічних груп бур’янів — зимуючі, ярі ранні, ярі пізні і коренепаросткові.

Для знищення бур’янів використовують гербіциди: Дуал Голд (1,0-2,0 л/га) – внесення до сівби; Агрітокс (1,0-1,5 л/га), Базагран М (2,0 л/га) – обприскування посівів у фазі „ялинки” при висоті рослин 3-10 см. Використовують і такі гербіциди як Фюзілад форте (1,0-2,0 л/га), Зеллек супер (1,0 л/га), Лонтрел 300 (0,1-0,3 л/га), та ін. У період вегетації льон уражується хворобами (фузаріозом поліспорозом, антракнозом, бактеріозом, аскохітоз та ін).

Льон олійний протягом усього періоду вегетації може пошкоджуватися лляною блішкою, лляними трипсами, гусеницями люцернової совки, лучного метелика та іншими шкідниками. Найбільш небезпечні для рослин льону блішки — жуки довжиною 1,5-3,0 мм, зимуючі під рослинними залишками або в ґрунті. Особливо небезпечні блішки під час появи сходів, коли вони виїдають з сім’ядольних і справжніх листків значні ділянки паренхіми. У боротьбі з блішками найбільш ефективні ранні строки сівби і обробка насіння системними інсектицидами, які захищають молоді рослини в перші 10-15 днів після появи сходів. При високій чисельності блішок та інших шкідників посіви обробляють одним із дозволених інсектицидів.

Серед хвороб, що пошкоджують рослини льону, небезпечні фузаріоз, антракноз і поліспороз. Джерелом інфекції може бути насіння, заражене спорами грибів, хворі рослини, післяжнивні рослинні рештки та ґрунт. В якості профілактики проти ураження хворобами рекомендовано висівати сучасні сорти, які слабо уражуються хворобами, ретельне очищення насіння, сівба в оптимальні строки, завчасне (за 1-2 місяці) протруювання насіння, а також розміщення льону в сівозміні з розрахунком повернення на колишнє місце не раніше 5-6 років, своєчасна зяблева обробка ґрунту з попереднім видаленням з поля рослинних решток. При ураженні рослин хворобами посіви слід обробити одним із дозволених фунгіцидів.

Збирання

Льон олійний збирають одно та двофазним способами. При однофазному збиранні можливі втрати внаслідок поганого вимолочування недостиглих коробочок та можливого зігрівання вороху на токах. При скошуванні льону у валки та їх обмолоті комбайнами значно поліпшується якість зібраної продукції. Скошування у валки починають за 10-12 днів до побуріння 50-75 % коробочок при вологості насіння 25-35 %. Висота зрізу 12-14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання.

Для одержання насіння високої якості збирання льону олійного проводить при пізній повній стиглості. Час оптимального строку збирання настає, коли насіння шелестить в коробочках та легко витирається пальцями. Насіння має сортотипове забарвлення та не роздавлюється між пальцями. Крім стиглості насіння важливо також, щоб була стиглою солома. Солома до основи повинна бути бурою та сухою. Перестиглі коробочки можуть відламуватись, але втрати насіння при цьому менші ніж при ранньому обмолочуванні. Вологість насіння повинна бути в межах 8-13 %. Затримка з уборкою може призвести до значного недобору продукції. При запізненні, стебла льону від дощів і роси легко відділяються і при збиранні намотуються на обертові деталі комбайна, нерідко викликаючи його поломку. Крім того, при дозріванні льон скидає листя, ґрунт освітлюється і починається інтенсивний ріст бур’янів, за короткий час закриваючи посів. Уборка таких посівів дуже складна, так як різко збільшується вологість бункерної маси.

При нерівномірному достиганні посівів проводять десикацію для передзбирального підсушування й прискорення дозрівання. Для десикації використовують препарати Баста (2 л/га), Реглон Супер (1 л/га) і Раундап (2,0-3,0 л/га). Через 8-14 днів після десикації починають збирання. Щоб уникнути самозігрівання і псування насіння від можливих вологих рослинних решток при обмолоті, ворох що надходить необхідно одразу очистити на очисних машинах (ОВС-20, УВС-25, ЗАВ-20, ЗАВ-40). Для відділення крупних домішок, як правило, використовують решета з довгастими отворами шириною 1,5-1,7 мм, дрібних — з круглими отворами діаметром 2,0-2,2 мм, для відділення довгих і коротких домішок — трієрні циліндри з отворами 5-7 і 3,5-4,0 мм відповідно.

Якщо ворох після попереднього очищення має вологість вище 13%, його сушать. При сушінні в шахтних сушарках температура теплоносія не повинна перевищувати 55-65ºС, а нагрівання насіння — 35-45ºС. При сушінні в барабанних сушарках температуру теплоносія, залежно від вологості насіння, встановлюють в межах 120-180ºС. Остаточну очистку насіння слід проводити на насіннєочисних машинах ОС-4,5А, СМ-4, Петкус-Гігант, Петкус-Селектра, оснащених набором відповідних решіт і трієрних циліндрів. При зберіганні насіння в мішках їх укладають в штабелі висотою не більше 8 мішків на дерев’яних настилах або піддонах, що стоять від підлоги не менше 15 см, від зовнішніх стін сховища — 70 см.